Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї душу, то щастя саме вас знайде.

К. Ушинський

Використання інтерактивних методів навчання при викладанні основ економіки

Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.

Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. За  особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу, в центрі його знаходиться той, хто вчиться, формування особистості та її становлення відбувається у процесі навчання за дотримання певних умов:

–       створення позитивного настрою для навчання;

–       відчуття рівного серед рівних;

–       забезпечення позитивної атмос­фери в колективі для досягнення спіль­них цілей;

–       усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

–       можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

–       педагог не є засобом «похвали і покарання», а другом, порадником.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які належать до інноваційних.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії усіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли педагог і учні - рівноправні суб'єкти навчання. У результаті організації навчальної діяльності за таких умов у групі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу педагогові стати справжнім лідером учнівського колективу.

Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Вирішення певних проблем відбувається переважно в груповій формі. Але не слід плутати інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують усі недоліки фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи учнів; усі учні групи працюють над одним завданням разом із наступним контролем результатів.

Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності. Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

Дослідження американських учених довели, що інтерактивне навчання сприяє засвоєнню матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а  на його почуття, волю (дії, практику). Науковці довели, що найменших результатів у навчанні можна досягти за умов пасивного навчання (лекція — 5%, читання — 10%), а найбільших — за інтерактивного (дискусійні групи — 50%, практика через дію — 75%, навчання інших чи застосування знань — 90%).

Це не означає, що потрібно використовувати тільки інтерактивне навчання, адже для цього важливі всі форми і методи пізнання. Складовими різноманітних інтерактивних технологій обов'язково є так звані пасивні й активні методи навчання. Неможливо одній людині знати все, навіть у вузькій галузі, до того ж великий обсяг інформації запам'ятовують комп'ютери. Учні повинні мати інші навички: мислити, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції, шукати потрібну інформацію, інтерпретувати її і застосовувати в конкретних умовах. Саме цьому і сприяють інтерактивні технології.

На мою думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, учні, які приходять у ПТНЗ, часто не мають цих навиків (це помічає кожен педагог-практик, коли відбувається підготовка до якогось позанавчального заходу і починаються «цікаві» процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх  втілення в життя, група стає пасивною і всі чекають на зовнішнє керівництво. У слабо організованій групі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати «згори», але обов’язково знайдеться «непокірний». Тобто не відбувається нормального про­цесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. За правильного, спланованого і систематич­ного застосування інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.

До основних моделей викладання навчального матеріалу на уроках економіки можна віднести: моделювання, проектування, дослідження, ділові ігри тощо.

Моделювання – це такий метод навчання, який передбачає залучення учнів до вирішення спрощених реальних процесів. При цьому учні виконують роль реальних персонажів (виробників продукції, споживачів). Перед ними ставляться конкретні цілі, наприклад, одержати прибуток. Для виконання ролей учням пропонуються ті чи інші ресурси, і їм доводиться приймати рішення щодо їх використання.

Моделювання навчального процесу включає в себе такі етапи:

1) введення понять, які вивчаються на уроці;

2) визначення ролей і ресурсів, необхідних для виконання кожної ролі;

3) встановлення необхідних правил і формулювання вказівок про виконання гри;

4) проведення гри;

5) підбиття підсумків подій, які відбувалися;

6) обговорення труднощів і способів їх подолання.

Прикладом моделювання навчального процесу може бути гра «ЕКОНО» (методика Національної Ради економічної освіти США), розміщена у методичних рекомендаціях для вчителів економіки «Моя економіка» (автори Л. П. Крупська та інші) у процесі вивчення теми «Кругообіг економічної діяльності».

Моделювання має ряд переваг над традиційними методами навчання. Так, як показують дослідження, залучення учнів до участі у моделюванні реальних процесів сприяє кращому за­пам’ятовуванню навчального матеріалу і формуванню у них позитивного став­лення до навчального предмета. При цьому учні набувають більшої впевненості у власних здібностях приймати конкретні рішення. Зокрема, у моделюванні бізнесу учням доводиться вирішувати, яку ціну призначити за свою продукцію. Також вони знайомляться з теоретичною моделлю реального життя, наприклад, як на ринках встановлюються ціни.

Разом із тим, моделювання, як і кожна методика навчання, має деякі недоліки. Так, наприклад, щоб його можна було застосовувати у навчальному процесі, треба спрощувати реальні процеси, з іншого боку, велике спрощення реальних процесів може призвести до спотворення економічних знань.

Проектування – це такий метод навчання, який передбачає формування в учнів знань, умінь і навичок через проектну діяльність. В основу методу проектування покладена ідея, яка складає суть поняття «проект» і передбачає вирішення будь-якої проблеми на основі знань із різних наук.

Дослідження – це такий метод навчання, який передбачає залучення учнів до аналізу проблем і виявлення у них закономірностей, які допомогли б їм переконатися у правильності висунутих гіпотез.

Слово «гіпотеза» в перекладі з грецької мови означає «основа», «передбачення». Це передбачувальні судження і разом з тим – сам процес висунення, обґрунтування і доведення якихось ідей.

Гіпотеза – не просто припущення, а обґрунтована пропозиція. Доводити її можна різними шляхами – аналогією, експериментом, застосуванням загального закону в конкретній ситуації.

Один із методів інтенсивного вирішення гіпотез – «мозковий штурм» чи «мозкова атака». Цей метод полягає в колективній творчості з вирішення якоїсь проблеми. У пошуках істини учасники зустрічі думають над певною проблемою чи гіпотезою, доповнюють один одного, підхоплюють і розвивають корисні ідеї, виявляють свої творчі здібності, розвивають творче мислення. Від дискусії метод «мозкового штурму» відрізняється новизною проблеми і відсутністю готових рішень, більшою самостійністю і творчою активністю учасників, комплексним підходом до вирішення проблеми.

Педагогові можна запропонувати такий порядок проведення «мозкового штурму»:

1. Визначте основні правила.

2. Ознайомте учнів із проблемою, яку треба розв’язати.

3. Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.

4. Записуйте їх в міру надходження. Не вносьте в ідеї жодних коректив.

5. Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої власні.

6. Намагайтеся уникати глузування, коментарів або висміювання будь-яких ідей.

7. Продовжуйте доти, доки надходитимуть нові ідеї.

8. Наостанок обговоріть та оцініть запропоновані ідеї.

У процесі проведення «мозкового штурму» враховуйте такі поради:

- Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. (Якщо ви будете оцінювати їх під час висловлювання, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові й досконаліші).

- Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. Якщо під час «мозкового штурму» не вдасться отримати низки ідей, це можна пояснити тим, що учасники піддають свої ідеї самоцензурі – двічі подумають, перш ніж висловляться.

- Потрібно якомога більше ідей. Зрештою кількість породжує якість. У разі висування великої кількості ідей учасники зможуть дати простір своїй уяві.

- Спонукайте усіх учасників розвивати та змінювати ідеї інших.  Об’єднання або зміна раніше висунутих ідей часто зумовлює висування нових, які перевершують попередні.

Запропонуйте учням:

- Кажіть усе, що спадає вам на думку.

- Не обговорюйте й не критикуйте висловлювань інших.

- Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким.Розширюйте запропоновані ідеї.

Дослідження, як метод викладання, можна розглядати по-різному. Більшість педагогів дотримуються думки, що дослідження допомагає учням навчитися ставити запитання відносно поведінки людини і намагатися шукати на них відповіді за допомогою детального аналізу фактів. Саме тому цей метод може бути корисним під час вивчення економіки.

Викладання за методом дослідження починається із формулювання проблеми. Учні знайомляться із невідомою подією. Після ознайомлення з проблемою або подією вони повинні запропонувати можливі пояснення і поставити запитання.

Деякі педагоги дають учням завдання знайти необхідну інформацію у бібліотеці або в комп’ютерній базі даних. Якщо на уроці є можливість, то учні можуть самі знаходити джерела інформації для вирішення відповідної проблеми.

На більш чітко структурованих уроках необхідну учням інформацію подає викладач. Учні вивчають, аналізують дані і шукають закономірності, намагаючись перевірити свої початкові припущення. На закінчення учні роблять висновки. Вони переглядають свої гіпотези, дають пояснення одержаних ними результатів і виявляють нові проблеми.

Цей вид викладання ставить перед собою дві мети: допомогти засвоїти зміст навчального матеріалу і навчити використовувати наукові методи.

Заняття з основ економіки, побудоване за методом дослідження, можна проводити як в індуктивній, так і в дедуктивній формі. Дедуктивний хід суджень тут можливий тому, що економіка, як дисципліна, пропонує ряд уже готових положень і принципів, які можна використати для вирішення проблем. При індуктивному підході учні можуть використати дані для розробки або перевірки раніше висунутих гіпотез про економічні події або умови.

Основними етапами уроку, побудованого за методом дослідження, можуть бути:

- формулювання завдання дослідження;

- висунення гіпотези;

- систематизація інформації;

- формулювання висновків;

- перевірка раніше висунутих або визначення нових гіпотез.

Ділова гра – це імітаційний процес систем, явищ і процесів, тобто процес аналізу, оцінки, вироблення і прийняття рішення для конкретної навчальної ситуації в умовах, максимально наближених до реальних.

Традиційно назву «ділові ігри» від­носять до ігор, які відображають еконо­мічні процеси. Перша ділова гра була розроблена у Великобританії ще у 1912 році. Вона була спрямована на вивчення проблеми коливання збуту в умовах жорсткої конкуренції. У вітчизняній пе­дагогіці ділові ігри почали застосовува­тись у 30-х роках. Їхні назви і форми дещо відрізнялись від сучасних, але ос­новні концепції у них уже спостеріга­лись. Вони називалися диспетчерськими іграми або організаційно-виробничими випробуваннями і мали багато спільного з військовими іграми на картах.

У 50-х роках в США почали переорієнтовувати ігрові моделі, які використовувались для підготовки постачальників військових частин, на сферу бізнесу, і, зокрема для навчання учасників конкурентної боротьби й оцінювання їхніх управлінських навичок. Найбільш відомою стала гра американської асоціації управління, створена у 1957 році. Вона поклала початок серії ігор, присвячених загальним проблемам управління.

Однією з найважливіших ознак ділової гри є наявність в ігровому колективі загальної мети. Її досягнення забезпечується певним порядком діяльності та взаємодії учасників гри, підведення їх до однієї мети, вирішення конфліктних ситуацій, що виникають під час проведення гри. Правильне формулювання спільної мети ігрового колективу дозволяє якісно побудувати структуру гри, раціонально сформулювати рольову мету учасників, намітити конфліктні ситуації, які необхідні для активізації ділової гри.

Для ділової гри обов’язкова наявність ролей, які учасники виконують за правилами, встановленими для даної гри. Рольова мета визначається умовами гри. Для активізації ділової гри до неї вводять додаткову ігрову, рольову мету, яка стимулює певні конфліктні ситуації.

Будь-які ігри передбачають наявність таких основних етапів:

1. Вступна частина (мета гри).

2. Підготовча частина (правила гри).

3. Визначення ролей і ресурсів для кожної ролі.

4. Проведення ділової гри.

5. Аналіз результатів, підбиття підсумків гри.

Обов’язковими елементами ділової гри мають бути об’єкт імітації, мета і завдання гри, галузь застосування, суть проблемної (конфліктної) ситуації, комплект ролей та функцій гравців, правила й умови гри, система ігрових оцінок.

Виходячи із реалій сьогодення, коли формується економічна і правова культура учнів, ми повинні формувати у них необхідні знання й уміння здійснювати пошук, опрацювання і збереження інформації, використовувати сучасні інформаційні технології, комп’ютерні комунікації і системи.

У зв’язку з цим створюються комп’ютеризовані (електронні) навчальні посібники, у яких висвітлюється теоретичний матеріал, методичні поради до виконання практичних робіт, довідковий матеріал тощо. Комп’ютери, як засіб навчання, почали використовувати порівняно недавно. У першу чергу, вони використовуються, як наочні посібники, у процесі вивчення тих чи інших дисциплін.

Великі можливості відкривають комп’ютери для індивідуалізації контролю за якістю засвоєння учнями навчального матеріалу, а також для моделювання ситуацій у процесі вивчення економіки. Для використання комп’ютерів у навчальному процесі необхідні спеціальні навчальні програми. Програми для комп’ютерів розробляються спеціалістами в галузі методики відповідних предметів. Економічна підготовка учнів значно поліпшується, якщо в навчальному процесі застосовувати комп’ютери для проведення ділових ігор.

Інтерактивне навчання – це насамперед діалогове спілкування між педагогом і учнем. Тому викладач організує навчальний процес таким чином, що практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання.

Спільна діяльність учнів у процесі засвоєння навчального матеріалу означає, що кожний робить свій внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. В умовах доброзичливості, взаємної підтримки учні одержують не тільки знання, але й іде розвиток пізнавальної діяльності, що переводить її на більш високі форми кооперації і співробітництва.